Зображення товару очікується

Антитіла до кардіоліпіну (IgМ)

Артикул: 493 Категорія:

495.00грн 550.00грнЕкономія 10%

Знижка!
при покупці
через сайт

Антитіла до кардіоліпіну класу IgM — це аутоантитіла, спрямовані проти фосфоліпіду кардіоліпіну, що входить до складу клітинних мембран. Їх визначення має важливе значення для діагностики антифосфоліпідного синдрому. Підвищений рівень цих антитіл може бути пов’язаний з порушеннями згортання крові та ризиком тромбоутворення. У жінок репродуктивного віку вони асоціюються з ускладненнями вагітності, зокрема невиношуванням. Результати аналізу оцінюються лікарем у комплексі з клінічними даними та іншими антифосфоліпідними показниками.

Додати в кошик

Опис

Антитіла до кардіоліпіну (IgM) — це аутоантитіла класу імуноглобулінів M, спрямовані проти кардіоліпіну — фосфоліпіду, який входить до складу внутрішньої мембрани мітохондрій та клітинних мембран. Вони належать до групи антифосфоліпідних антитіл і мають важливе діагностичне значення в імунології, гематології та акушерстві.

Біологічна роль

Антитіла до кардіоліпіну IgM утворюються внаслідок порушення імунної толерантності, коли імунна система починає сприймати власні фосфоліпіди як чужорідні антигени. Вони можуть зв’язуватися з кардіоліпіном у комплексі з плазмовими білками, зокрема β2-глікопротеїном I, що призводить до активації тромбоцитів і ендотелію судин. У результаті порушується баланс між коагуляційними та антикоагуляційними механізмами.

Клінічне значення

Підвищений рівень антикардіоліпінових антитіл IgM спостерігається при антифосфоліпідному синдромі (АФС), який характеризується схильністю до венозних і артеріальних тромбозів. У жінок ці антитіла асоціюються з невиношуванням вагітності, повторними викиднями, внутрішньоутробною загибеллю плода та плацентарною недостатністю. Вони також можуть виявлятися при системному червоному вовчаку, інших аутоімунних захворюваннях або тимчасово з’являтися після інфекційних процесів.

Діагностичне застосування

Визначення антитіл до кардіоліпіну IgM проводиться у складі комплексного обстеження на антифосфоліпідні антитіла разом із антитілами класу IgG, антитілами до β2-глікопротеїну I та вовчаковим антикоагулянтом. Для підтвердження антифосфоліпідного синдрому важливе повторне дослідження через 12 тижнів, що дозволяє відрізнити транзиторне підвищення від стійкого аутоімунного процесу.

Таким чином, антитіла до кардіоліпіну (IgM) є важливим лабораторним маркером для оцінки аутоімунних порушень згортання крові, прогнозування тромботичних ризиків та контролю перебігу захворювання.

Підготовка до аналізу на антитіла до кардіоліпіну (IgM):

  • Кров здають із вени, бажано вранці.

  • Аналіз рекомендується здавати натще (8–12 годин без їжі), дозволяється вживати воду.

  • За 24 години до дослідження слід уникати алкоголю, інтенсивних фізичних навантажень та емоційного стресу.

  • Повідомте медичного працівника про прийом лікарських засобів, особливо антикоагулянтів, гормональних препаратів та імуномодуляторів.

  • Дослідження бажано проводити поза періодом гострих інфекційних захворювань, якщо інше не рекомендовано лікарем.

Термін виконання: 4 робочих дні.
Біоматеріал : венозна кров 

Супутні товари