Опис
Церулоплазмін — це складний білок плазми крові, який належить до α₂-глобулінів і містить у своєму складі мідь. Він синтезується переважно в печінці. Виконує важливі біохімічні й захисні функції в організмі. Основна роль церулоплазміну полягає в транспортуванні міді в крові, оскільки близько 90–95 % усієї міді плазми зв’язано саме з цим білком.
Церулоплазмін має властивості ферменту — оксидази, що бере участь у процесах окиснення заліза (перетворення Fe²⁺ у Fe³⁺). Завдяки цьому він забезпечує нормальне включення заліза до складу трансферину та гемоглобіну. Таким чином, білок відіграє ключову роль у регуляції обміну заліза. Він запобігає надмірному утворенню вільних радикалів і токсичних форм заліза, які можуть пошкоджувати клітини.
Крім транспортної функції, церулоплазмін має виражену антиоксидантну та протизапальну дію, нейтралізує вільні радикали, підтримує стабільність клітинних мембран і бере участь у реакціях імунної відповіді. Його рівень у крові зростає при запальних процесах, тому білок належить до білків гострої фази.
Підвищення церулоплазміну спостерігається при запаленнях, інфекціях, ревматичних захворюваннях, вагітності, прийомі естрогенів або контрацептивів. Це відображає активацію імунної системи та гостру фазу запалення.
Зниження рівня церулоплазміну є характерною ознакою хвороби Вільсона – Коновалова — спадкового порушення обміну міді, при якому мідь накопичується в печінці, мозку та інших органах. Також знижені значення можуть спостерігатися при тяжких ураженнях печінки, нефротичному синдромі, недоїданні або дефіциті міді.
Отже, визначення рівня церулоплазміну має важливе діагностичне значення — воно допомагає оцінити стан обміну міді, функцію печінки, наявність запальних процесів і діагностувати генетичні метаболічні порушення.
Термін виконання: 4 робочих дні
Біоматеріал : венозна кров.