Опис
Залізозв’язуюча здатність сироватки крові (ЗЗЗС) — це показник, який допомагає оцінити, як організм використовує і транспортує залізо. Основним переносником заліза є білок трансферин, що циркулює в крові та доставляє залізо до кісткового мозку, де з нього утворюється гемоглобін. ЗЗЗС показує, яку максимальну кількість заліза трансферин може зв’язати, тобто наскільки він «завантажений» або «вільний».
У лабораторній практиці при дослідженні ЗЗЗС оцінюють три взаємопов’язані значення:
Загальна залізозв’язуюча здатність (ЗЗЗС) — повний потенціал трансферину переносити залізо.
Насичення трансферину (%) — частка трансферину, яка вже заповнена залізом.
Незв’язана залізозв’язуюча здатність (НЗЗС) — резерв, який ще може зв’язати додаткове залізо.
Ці показники мають важливе діагностичне значення. Найчастіше їх визначають при підозрі на залізодефіцитну анемію, коли організм не має достатньо заліза для утворення нормальних еритроцитів. У такому випадку ЗЗЗС зазвичай підвищена, оскільки організм виробляє більше трансферину, намагаючись «зловити» якомога більше заліза. Одночасно з цим знижується відсоток насичення трансферину.
При станах, що супроводжуються надлишком заліза (наприклад гемохроматозом), ситуація протилежна: ЗЗЗС зменшена, тому що трансферин вже майже повністю заповнений залізом. Відсоток насичення при цьому часто дуже високий.
Показники ЗЗЗС також можуть змінюватися при хронічних запальних процесах, захворюваннях печінки або нераціональному харчуванні. Це пов’язано з тим, що трансферин синтезується в печінці, а його рівень залежить від білкового обміну та загального стану організму.
Отже, дослідження залізозв’язуючої здатності сироватки дає лікарям важливу інформацію про запаси заліза, його транспорт та можливі порушення обміну, допомагаючи своєчасно виявляти анемії та інші стани, пов’язані з дефіцитом або надлишком заліза.
Термін виконання: 1 робочий день.
Біоматеріал : венозна кров

