Опис
Вірус гепатиту С – РНК-вмісний вірус, що уражає як печінку, так й інші внутрішні органи та тканини лімфоїдного та нелімфоїдного походження (кістковий мозок, щитоподібну залозу тощо). Здатний розмножуватись в клітинах крові та викликати кріоглобулінемію, хворобу Шегрена і В-клітинні лімфопроліферативні захворювання.
Характеризується високою мутаційною активністю, що забезпечує вірусу захист від впливу механізмів імунної системи. Основний шлях передачі – через кров, рідше при статевому контакті та від матері до дитини під час пологів. Гострий вірусний гепатит проходить переважно без симптомів, через що часто залишається невиявленим.
Лише близько 15% інфікованих відчувають симптоми – нудота, ломота в тілі, відсутність апетиту та втрата ваги. У більшості інфікованих розвивається хронічна форма. Вона характеризується підвищенням печінкових ферментів та незначним проявом симптомів. У частини хворих захворювання викликає цироз печінки, що загрожує розвитком печінкової недостатності та гепатоцелюлярної карциноми.
Вірус гепатиту С відрізняється високою мінливістю – здатністю до мутацій (змін в генетичній будові). Здатність до зміни дозволяють вірусу вислизати від імунної системи і ускладнює лікування гепатиту С. У дійсності, вірус гепатиту С – це цілий спектр подібних вірусів, які можна виділити в окремі підгрупи, які класифікують за генотипами.
Нараховують 11 генотипів ВГС, однак на сьогодні ВООЗ виділяє шість основних генотипів, поширеність яких варіюється в різних частинах світу. Генотип 1 є найбільш поширеним у світі і становить 46,2% від усіх типів ВГС інфекції. Друге місце займає генотип 3 (30,1%). Генотипування (визначення генотипу вірусу) – один з найважливіших аналізів, який впливає на вибір схеми лікування (препаратів), а також її тривалості. Аналітична чутливість тест-системи 400 МО/мл.
Термін виконання: 5 робочих днів.