Антифосфоліпідні антитіла IgМ

Артикул: 4606 Категорія:

432.00грн 480.00грнЕкономія 10%

Знижка!
при покупці
через сайт

Антифосфоліпідні антитіла IgM — це аутоантитіла, спрямовані проти фосфоліпідів клітинних мембран або фосфоліпідзв’язаних білків. Їх виявлення має значення для діагностики антифосфоліпідного синдрому, який може супроводжуватися тромбозами та ускладненнями вагітності. Підвищений рівень IgM-антитіл часто спостерігається на ранніх стадіях аутоімунного процесу або при гострій імунній відповіді. Аналіз використовується разом із визначенням антифосфоліпідних антитіл IgG для комплексної оцінки ризиків. Результати дослідження допомагають лікарю визначити подальшу тактику спостереження та лікування пацієнта.

Додати в кошик

Опис

Антифосфоліпідні антитіла IgM — це аутоантитіла класу імуноглобулінів M, спрямовані проти фосфоліпідів клітинних мембран або білків, що з ними зв’язані. Вони відіграють важливу роль у розвитку антифосфоліпідного синдрому (АФС) — аутоімунного захворювання, яке характеризується підвищеним ризиком тромбоутворення та ускладнень з боку репродуктивної системи. Визначення антифосфоліпідних антитіл IgM є важливою складовою імунологічного обстеження пацієнтів із підозрою на порушення згортання крові.

Біологічна та імунологічна роль Антифосфоліпідних антитіл IgM

Антифосфоліпідні антитіла IgM утворюються у відповідь на змінені власні фосфоліпіди або комплекси фосфоліпідів з білками плазми, такими як β2-глікопротеїн I. Ці антитіла можуть взаємодіяти з клітинами ендотелію, тромбоцитами та факторами згортання крові, сприяючи активації коагуляційних механізмів. У результаті підвищується ризик формування тромбів у венозній та артеріальній системі.

Клінічне значення Антифосфоліпідних антитіл IgM

Підвищений рівень антифосфоліпідних антитіл IgM може спостерігатися при антифосфоліпідному синдромі, системному червоному вовчаку та інших аутоімунних захворюваннях. У жінок репродуктивного віку наявність цих антитіл асоціюється з невиношуванням вагітності, внутрішньоутробною загибеллю плода, прееклампсією та затримкою внутрішньоутробного розвитку. У загальній популяції вони також можуть бути пов’язані з повторними тромбозами, інсультами у молодому віці та тромбоемболічними ускладненнями.

Діагностичне застосування Антифосфоліпідних антитіл IgM

Дослідження антифосфоліпідних антитіл IgM проводиться разом із визначенням антитіл класу IgG та іншими лабораторними тестами (антитіла до β2-глікопротеїну, вовчаковий антикоагулянт). Для підтвердження антифосфоліпідного синдрому важливе повторне виявлення підвищених титрів через 12 тижнів.

Таким чином, визначення антифосфоліпідних антитіл IgM є важливим лабораторним інструментом для діагностики аутоімунних порушень згортання крові, оцінки ризику тромбозів та ускладнень вагітності, а також для вибору правильної тактики лікування і спостереження пацієнта.

Підготовка до аналізу на антифосфоліпідні антитіла IgM:

  • Кров здають з вени, бажано вранці.

  • Аналіз рекомендується здавати натще (8–12 годин без їжі), дозволяється вживати воду.

  • За 24 години до дослідження слід уникати алкоголю, інтенсивних фізичних навантажень та стресу.

  • Повідомте лікаря про прийом лікарських засобів, особливо антикоагулянтів, гормонів та імуномодуляторів.

  • Дослідження бажано проводити поза періодом гострих інфекційних захворювань для коректної оцінки результатів.

Термін виконання: 5 робочих днів.
Біоматеріал : венозна кров