Антитіла IgM до бета-2-глікопротеїну

Артикул: 885 Категорія:

495.00грн 550.00грнЕкономія 10%

Знижка!
при покупці
через сайт

Антитіла до бета-2-глікопротеїну I класу IgM — це аутоантитіла, які утворюються проти білка, що бере участь у регуляції згортання крові. Їх визначення має важливе значення для діагностики антифосфоліпідного синдрому (АФС). Підвищений рівень цих антитіл може бути пов’язаний з ризиком тромбозів, ускладнень вагітності та порушень плацентарного кровообігу. Аналіз застосовується при повторних викиднях, тромбозах нез’ясованого походження та аутоімунних захворюваннях. Результати оцінюються у комплексі з іншими антифосфоліпідними антитілами та клінічними даними.

Додати в кошик

Опис

Антитіла до бета-2-глікопротеїну (IgM) – є одним із маркерів для діагностики антифосфоліпідного синдрому (АФС).

Антитіла до бета-2-глікопротеїну I (IgM) — це аутоантитіла, спрямовані проти бета-2-глікопротеїну I, плазмового білка, який бере участь у регуляції згортання крові та взаємодії фосфоліпідів клітинних мембран. Ці антитіла належать до групи антифосфоліпідних антитіл і мають важливе діагностичне значення, особливо у клінічній імунології та ревматології.

Біологічна та патофізіологічна роль

Антитіла класу IgM бета-2-глікопротеїн I можуть порушувати нормальні антикоагулянтні властивості цього білка, що сприяє підвищенню тромбоутворення. Їх наявність пов’язана з активацією ендотелію судин, тромбоцитів та компонентів системи комплементу. Що може призводити до розвитку судинних ускладнень. IgM-антитіла зазвичай з’являються на ранніх етапах імунної відповіді та можуть мати транзиторний характер.

Клінічне значення

Визначення антитіл до бета-2-глікопротеїну I (IgM) є важливим для діагностики антифосфоліпідного синдрому (АФС) — аутоімунного стану, який характеризується підвищеним ризиком венозних і артеріальних тромбозів, а також ускладнень вагітності. Позитивний результат аналізу може спостерігатися при звичних викиднях, затримці внутрішньоутробного розвитку плода, прееклампсії та передчасних пологах. Антитіла також можуть виявлятися при системному червоному вовчаку, інших аутоімунних захворюваннях або після інфекцій.

Діагностичне застосування

Аналіз на антитіла до бета-2-глікопротеїну I (IgM) зазвичай проводять у комплексі з визначенням антитіл класів IgG, вовчакового антикоагулянту та антикардіоліпінових антитіл. Для підтвердження антифосфоліпідного синдрому важливе повторне виявлення підвищеного рівня антитіл бета-2-глікопротеїн через 12 тижнів, що дозволяє відрізнити транзиторні імунні реакції від стійкого аутоімунного процесу.

Таким чином, визначення антитіл до бета-2-глікопротеїну I (IgM) є важливим лабораторним інструментом для оцінки ризику тромботичних ускладнень, діагностики антифосфоліпідного синдрому та контролю перебігу аутоімунних захворювань.

Термін виконання: 5 робочих днів.
Біоматеріал : венозна кров